закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… … Словник синонімів української мови
викінчувати — ую, уєш, недок., ви/кінчити, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що небудь … Український тлумачний словник
докінчувати — ую, уєш, недок., докінчи/ти, чу/, чи/ш, док. 1) перех. і з інфін.Доводити почате до кінця; закінчувати. 2) перех. Завдавати кому небудь вирішальних ударів; добивати, знищувати … Український тлумачний словник
подокінчувати — ую, уєш. Док. до докінчувати. || Докінчити усе або багато чого небудь … Український тлумачний словник
увінчувати — 1) = увінчати (бути у верхній частині чогось, закінчувати собою що н.), вінчати 2) див. заквітчувати … Словник синонімів української мови
викінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
докінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закінчувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
повикінчувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
подокінчувати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
